Давно не писал в газету, но события последнего уик-энда заставили сесть за перо и бумагу. Данная статья повествует о моём путешествии в Киев на встречу с "фашниками". Текст оригинала на украинском языке, ниже перевод на русский.
--------------UKR------------
До Києва збирався поїхати вже давно, але щось ніяк не складолася. Якось увечері завантажував чергову купу ємейлів. У скрині була листівка і від Олексія Давіденко (далі просто Деві), котрий запросив мене на матч збірних України та Греції. Як віртуальному греку, гріх було не стати свідком цієї події. Але ж головною причиною було давнє бажання зустрітися з фашниками і поспілкуватися живцем, а не крізь скло монітора. Основні питання щодо від\'їзду до Києва були узгоджені, про що відразу було проінформовано Деві.
Швидко промайнув час до суботи. Яскраво віддзеркалювалось сонечко від скла автобуса, який мчав до столиці рідної неньки України. По узбіччю проминали великі лани, де вже зорані, де ще з кукурудзою під силос. До самого Києва сяяло сонечко, але коли вже до міста залишилось декілька кілометрів, усе небо вкрилося хмарами. Уже в місті на вікні мерседесу зарясніли краплини дощу. Вийшовши на автостанції, відразу зателефонував "старому ірландцю". Згідно отриманої інструкції і озброївшись старою істиною "Язик до Києва доведе", відправився до місця дислокації штаб-квартири Богеміана. Проїхавши декілька зупинок на підземці, і пройшовши декілька кілометрів, я вже був на місці. Біля входу чекали офіційні представники Ірландії з хлібом-сіллю. Після теплого рукостискання і вітальних промов ми пройшли до затишної приймальні, де нас чекали "гарячий чай, теплі валянки та ірландське радушіє". По завершенні офіційної бесіди ми перемістилися до затишної кав\'ярні, де зустрілися з добрими друзями Деві. Після третього тосту за гарних українських жінок, заграла Девіна мобілка. Дзвонив Дон Карпчуконі: "я не зрозумів, уся італійська козаностра вже зачекалася на майдані.Так, якщо за 15 хвилин вас не буде, ..." далі пішов неперекладаємий італійський фольклор. Швиденько зібравшись, ми вирушили до майдану. Серед великого натовпу як маяк виблискувала футболка з написом "ФА13". Знайомство з київською діаспорою миттю перейшло в процес зігрівання українською горілкою. У зв\'язку з тим, що часу до початку матчу залишилось дуже мало, за декілька хвилин ми вже рухалися у великому натовпі. Усі йшли до стадіону. Пройшовши "митний" контроль, ми розташувались на своїх місцях. Тільки ми дістали прапори, труби та барабан, як гравці вже почали виходити на смарагдовий газон "Олімпійського". Трибуни заревіли і замояріли жовто-блакитними прапорами. А коли залунав гімн України увесь стадіон стоячі підхопив: "Ще не вмерла України і слава і воля...". В такі хвилини відчуваєш себе часткою Батьківщини і гордість що ти УКРАЇНЕЦЬ. "... і покажем, що ми браття, козацького роду." Почалася гра. Українські футболісти добре розпочали і мали декілька нагод відкрити рахунок. Ми разом з іншими палко підтримували нашу команду. Штрафний,біля м\'яча Андрій Шевченко. Хтось на трибунах сказав: "зараз заб\'є". Удар, і Нікополідіс не втримує м\'яча, котрий влітає в сітку воріт збірної Греції. Стадіон вітально заревів. Ми з Карпчуконі почали обійматися і разом з усіма скандували: "Україна! Україна!" У перерві підійшов Деві з зігріваючою речовиною, яку швиденько розлили і підняли келихи за наших хлопців. Атмосферу великого стадіону важко передати її треба відчути. В другому таймі стадіон почав пускати "хвилю". Як виявилось це поганий знак, бо дуже часто після "хвиль" забивають у наші ворота. Штрафний і Цартас чудовим ударом зрівнює рахунок. На декілька секунд розпач охопив стадіон. Але через мить вже всі скандували "Україна! Вперед!" , підбадьорюючі українських футболістів. Наші пішли на штурм. Нікополідіс дуже уважно чатував на воротах Грецької збірної (якщо би він так стояв у віртуальному "Панатінаікосі" я вже давно би виграв ЛЧ і КА) . Усі намагання українців були марними. Під завісу матчу ми почали волати, щоб на поле випустили Алексія Беліка. Блохін його випустив, але дуже пізно (вже йшов доданий арбітром час). Фінальний свисток зафіксував нічийний рахунок. Після матчу у всіх було відчуття, що ми програли. Бо проти чемпіонів Європи збірна грала дуже добре і заслуговувала перемоги. Але ж у футболі буває всяке, і нічию все ж оцінили як добрий результат. Під дощем група вболівальників ФА13 покинула стадіон. Далі група фашників, у складі : Деві(Богеміан), UZI(Ліворно), Scott(Корк Сіті), Kitozza(Комо), Сандр(Эксельсиор) і звісно гість із сонячних Афін; відправились до затишної кав\'ярні обговорити коло футбольні і "фашні" питання. Після того як усі підкріпилися смачними стравами, зустріч поступово перетекла в обговорення ситуації у нинішньому ФА13. Були різні думки, які вважаю викладати у цій статті немає сенсу. За запальною бесідою час промайнув швидко. На годиннику було дві години ночі, коли вирішили піти у інтернет-клуб дізнатися про результати 9-го туру. Довго ми блукали чарівним нічним містом у пошуку зв\'язку з світом. І ось нарешті перед нами автоматично розпихнулися двері віртуального світу. Рідна адреса www.fa13.com швидко висвітилась на моніторі. Черговий тур для "нічних мандрівників" приніс різні результати. Потім разом дали спільну прес-конференцію. Втомлені, але з добрим настроєм ми покинули віртуальний світ. На останок на прапорі України, з яким ми були на матчі, кияни залишили свої автографи на згадку про цей чудовий день. Попрощавшись, я з UZI поїхав до нього переночувати. Велика вдячність ліворнцю за гостинний прийом. Вранці побажав друг другу вдачі, я відправився на автостанцію. Їдучі у автобусі я розмірковував, як добре що існує ФА13, завдячуючи котрій в тебе з\'являються добрі друзі.
--------------RUS------------
В Киев собирался поехать уже давно, но что-то никак не складывалось. Как-то вечером загружал очередную груду емейлов. В ящике было письмо и от Алексея Давиденко(далее просто Деви), который пригласил меня на матч сборных Украины и Греции. Как виртуальному греку, грех было не стать свидетелем этого события. Но всё же главной причиной было давнее желание встретиться с фашниками и пообщаться вживую, а не сквозь стекло монитора. Основные вопросы относительно отъезда к Киеву были согласованы, о чем сразу было проинформировано Деви.
Быстро пролетело время до субботы. Ярко отражалось солнышко от стекла автобуса, который мчал к столице родной Украины. По обочине проплывали большие поля, где уже вспаханые, где еще с кукурузой под силос. До самого Киева сияло солнышко, но когда к городу осталось несколько километров, все небо укрылось тучами. Уже в городе на окне мерседеса запестрели капли дождя. Выйдя на автостанции, сразу позвонил по телефону "старому ирландцу". Согласно полученной инструкции и вооружившись старой истиной "Язык ди Киева доведёт", отправился к месту дислокации штаб-квартиры Богемиана. Проехав несколько остановок на подземке, и пройдя несколько километров, я уже был на месте. Возле входа ждали официальные представители Ирландии с хлебом-солью. После теплого рукопожатия и приветственных речей мы прошли в уютную приемную, где нас ждали "горячий чай, теплые валенки и ирландское радушие". По завершению официальной беседы мы переместились в уютное кафе, где встретились с добрыми друзьями Деви. После третьего тоста за красивых украинських девушек, заиграла Девина мобилка. Звонил Дон Карпчукони: "я не понял, вся итальянская козаностра уже заждалась на площади. Так, если через 15 минут вас не будет, ..." дальше пошел непереводимий итальянский фольклор. Быстро собравшись, мы отправились к площади. Среди большой толпы как маяк блестела футболка с надписью "ФА13". Знакомство с киевской диаспорой мигом перешло в процесс согревания украинской горилкой. В связи с тем, что времени до начала матча осталось очень мало, через несколько минут мы уже двигались в большой толпе. Все шли к стадиону. Пройдя "таможенный" контроль, мы расположились на своих местах. Только мы приготовили флаги, трубы и барабан, как игроки уже начали выходить на изумрудный газон "Олимпийского". Трибуны заревели и запестрели желто-голубыми флагами. А когда заиграл гимн Украины весь стадион стоя подхватил: "Ще нэ вмэрла Украины, и слава и воля...". В такие минуты ощущаешь себя частицей Родины и гордость что ты УКРАИНЕЦ. "... и покажем, что мы браття, казацкого роду." Началась игра. Украинские футболисты хорошо начали и имели несколько возможностей открыть счет. Мы вместе с другими горячо поддерживали нашу команду. Штрафной, возле мяча Андрей Шевченко. Кто-то на трибунах сказал: "сейчас забьет". Удар, и Никополидис не удерживает мяча, который влетает в сетку ворот сборной Греции. Стадион приветственно заревел. Мы с Карпчукони начали обниматься и вместе со всеми скандировали: "Украина! Украина!" В перерыве подошел Деви с согревающей жидкостью, которую быстро разлили и подняли бокалы за наших ребят. Атмосферу большого стадиона тяжело передать её надо ощутить. Во втором тайме стадион начал пускать "волну". Как оказалось это плохой знак, так как очень часто после "волн" забивают в наши ворота. Штрафной и Цартас красивым ударом сравнивает счет. На несколько секунд отчаяние охватило стадион. Но через миг уже все скандировали "Украина! Вперед!" , поддерживая украинских футболистов. Наши пошли на штурм. Никополидис очень внимательно стоял на воротах Греческой сборной (если бы он так стоял в виртуальном "Панатинаикосе" я уже давно бы выиграл ЛЧ и КА) . Все старания украинцев были напрасными. Под занавес матча мы начали кричать, чтобы на поле выпустили Алексея Белика. Блохин его выпустил, но очень поздно (уже шло добавленное арбитром время). Финальный свисток зафиксировал ничейный счет. После матча у всех было ощущение, что мы проиграли. Так как против чемпионов Европы сборная играла очень хорошо и заслуживала победы. Но в футболе бывает всякое, и ничью всё же оценили как хороший результат. Под дождем группа болельщиков ФА13 покинула стадион. Далее группа фашников, в составе : Деви(Богемиан), UZI(Ливорно), Scott(Корк Сити), Kitozza(Комо), Сандр(Эксельсиор) и конечно гость из солнечных Афин; отправились в уютной ресторанчик обсудить около футбольные и "фашные" вопросы. После того как все подкрепились вкусными кушаньями, встреча постепенно перетекла в обсуждение ситуации в нынешнем ФА13. Были разные мысли, которые считаю излагать в этой статье нет смысла. За зажигательной беседой время пролетело быстро. На часах было два часа ночи, когда решили пойти в интернет-клуб узнать о результатах 9-го тура. Долго мы блуждали очеровательным ночным городом в поиска связи со миром. И вот в конце концов перед нами автоматически розпахнулись двери виртуального мира. Родной адрес www.fa13.com быстро высветился на мониторе. Очередной тур для "ночных путешественников" принес разные результаты. Потом вместе дали общую пресс-конференцию. Утомленные, но с добрым расположением духа мы покинули виртуальный мир. На последок на флаге Украины, с которым мы были на матче, киевляне оставили свои автографы на память об этом замечательном дне. Простившись, я с UZI поехал к нему переночевать. Большая признательность ливорнцу за гостеприимный прием. Утром пожелав друг другу удачи, я отправился на автостанцию. Едя в автобусе я размышлял, как хорошо что существует ФА13, благодаря которой у тебя появляются замечательные друзья.